Скачать с сервера (29.0Kb) 

Рецензія до Книги буття українського народу

Нерівність між людьми була спричинена тим, що люди мали шанувати тільки одного Бога, а вони придумали багато богів, за яких почали битися і проливати кров. Під богами тут розуміються пани,які експлуатували невільників і вели себе похотливо. Рівенство та свобода людей може бути тільки коли людина вільна, а Бог покарав людей неволею. Ідеалом людини і того як треба було поводитись був І.Христос. Він народився як звичайна людина, жив у бідності і при цьому навчав людей,але не багатих панів, а простих людей. Це не сподобалося філософам і вони позбулись І.Христа. На мою думку поняття «царя небесного» і «царя земного» означають те,що це повинна бути людина,яка може  правити, сіяти справедливість на землі серед людей і в той же час спостерігати за людьми з небес і бути найрозумнішим,послідовним у своїх вчинках і справедливим як на землі так і на небесах. Думаю що причиною невдачі римлян,греків та євреїв було те що вони придумали собі іншого бога. Так євреї прийняли Давида за царя земного і були покарані за це. Греки відреклися від всіх богів і царів, але пізніше вони почили придумувати собі царів небесних,хоча земних і не було. Римляни ж не придумували собі богів. Коли Бог покарав греків, вони потрапили в неволю до римлян і до римського імператора, який сам себе нарік богом. Та змилувався Бог і послав людям на землю сина свого. У творі використовуються фрази «свободними кровію Христовою», «просвіщенними світом правди». Вони означають що люди які вірували у те, що говорить і навчає їх Христос стали вільними і рівними між собою,сталося так через жертву Христоса і його пролиту кров. Знали тепер ці люди істину,якої навчав їх Христос і рознесли вони її по всьому світу. Відношення до католицизму в Книзі бутті негативне,тому що в ній описується, що Бог спустив благодать на греків,а вони прийняли нову віру,яка дозволяла імператорство,  панство,  пиху царську, і неволю. «Нема свободи без віри»,ця фраза означає, що не прийнявши віри в Христа ні одна людина не буде вільною,як би добре їй не жилося;так Бог покарав неволею французів за те що вони придумали собі нового бога – егоїзм,але вони не хотіли щоб у них були пани, тому вигнали панів французи і почали різати один одного. Так вони здобули ще більшу неволю. Щодо слов’янських племен можна сказати: на той час,коли слов’яни прийняли Христову віру,вони не мали ні панів ні бога,тому віра їх була найсильнішою. Але були недоліки в тому,що вони не знали єдності між собою і в усьому слухались старших товаришів. Тоді Бог покарав і слов’янські племена,так з’явилась Московщина,Польща і Литва. Кожна із цих держав прийняли панство і почали вірувати в ідолопоклонство. Українці ж,які були розділені цими державами не прийняли ні панства ні ідолопоклонства,тому що були жертвами цих процесів. Тому з’явилось в Україна козацтво. Козаки не шанували панства, всі були рівними і прославляли віру Христову. Та пани хотіли зробити з людей скот і почали знущатись з козаків в люду простого. Вони хотіли викоренити козацтво та це виявилося не так просто як здавалось. І билася Україна за свободу 50 літ,та не змогла здолати ворожої сили і поневолили люд український. Та не вмерла Україна,а одізвався її голос в Польщі і розділили Польщу, як колись ділили Україну,одізвався голос і в Московщині,захотіли москалі об’єднатися з Польщею та не допустив цього деспот.

Голос України не затих. І встане Україна з своєї могили, і знову озоветься до всіх братів своїх слов’ян, і почують крик її, і встане Слов’янщина, і не позостанеться ні царя, ні царевича, ні царівни, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сіятельства, ні превосходительства, ні пана, ні боярина, ні крепака, ні холопа — ні в Московщині, ні в Польщі, ні в Україні, ні в Чехії, ні у хорутан, ні у сербів, ні у болгар.